Наразі існує ціла низка інструментів, що застосовуються для створення місцевих кадастрів викидів. Таким чином, Підписанти можуть самі вибирати відповідні методики та інструменти для проведення розрахунків. Однак, вони повинні бути впевнені в тому, що результати кадастрів, які вони готують, повинні відповідати основним принципам і вимогам, що пред'являються до БКВ і МКВ в Керівництві з підготовки ПДСЕР, Частина II.

ПДСЕР/ПДСЕРК повинен розроблятися на основі достовірної інформації щодо енергоспоживання та викидів парникових газів на території місцевих органів самоврядування. З цієї причини на початковому етапі слід здійснити повноцінну оцінку існуючої (базової) ситуації і структур. Ця оцінка починається з визначення рівня енергоспоживання у відповідних секторах міського господарства та з розробки Базового кадастру викидів (БКВ), що визначає обсяг викидів двоокису вуглецю (CO₂), пов'язаних з енергоспоживанням у базовому році.

БКВ і наступні інвентаризації викидів CO₂ (якщо вони доступні) є основним інструментом, який дозволить місцевому органу влади визначити пріоритетність дій та ефективність реалізованих ними заходів, спрямованих на зниження викидів парникових газів.

Розробка БКВ є обов'язковим етапом підготовки ПДСЕР / ПДСЕРК і ключовим аспектом виконання зобов'язань в рамках Угоди. Кадастр повинен бути включений до повного варіанту ПДСЕР/ПДСЕРК, офіційно затвердженого місцевим органом влади.

Основні характеристики БКВ наведені нижче:

• БКВ повинен відображати місцеву ситуацію, тобто ґрунтуватися на місцевих даних про споживання/виробництво електроенергії та іншої інформації, необхідної для підготовки кадастру. Оцінки та розрахунки, засновані на національних або регіональних середніх величинах, не будуть відображати реальну ситуацію на місці (в місті), оскільки в більшості випадків вони є характерними для специфічного стану території. Кадастр, розрахований на базі таких даних, не буде важливою точкою відліку для оцінки ефективності зусиль, що вживаються місцевими органами влади для досягнення своїх цілей у сфері зниження викидів СО₂.
• Методологічні підходи і джерела даних, що застосовуються у розрахунках, повинні бути незмінними протягом декількох років. Це означає, що методологія, яка використовується для розробки БКВ, повинна використовуватися також і для наступних інвентаризацій, які проводяться періодично з метою моніторингу поступу в справі зниження викидів (Моніторинг кадастру викидів).
• БКВ повинен включати в себе щонайменше ті сектори, в яких місцевий орган влади планує вчиняти дії, спрямовані на досягнення своїх цілей зі скорочення викидів, тобто ті сектори, які представляють собою важливі джерела викидів СО₂ (докладний опис секторів, що входять до БКВ, представлено у другій частині Посібника з підготовки ПДСЕР, див. нижче).
• БКВ повинен містити достовірну інформацію або, принаймні, бути здоровим баченням реальності (тобто, по можливості, максимально об'єктивно відображати існуючу ситуацію).
• Процес збору вихідних даних, джерела даних та методологія розрахунку БКВ повинні бути відповідним чином задокументовані (це можна зробити в рамках ПДСЕР/ПДСЕРК або, принаймні, зберегти необхідні відомості в документації місцевого органу влади).
• Підписантам з країн Східного партнерства настійно рекомендується включати як до БКВ, так і до наступних інвентаризацій, моніторинг витрат на енергію.

Більш детальну інформацію щодо підготовки БКВ можна отримати з Керівництва з підготовки ПДСЕР у містах країн Східного Партнерства та Центральної Азії, Частина I (Глава 2) і Частина II – Базовий кадастр викидів, підготовленого Об'єднаним дослідницьким центром у 2014 році.