Базовий рік - це той вихідний рік, по відношенню до якого має бути досягнуто скорочення викидів CO2 до кінця 2020 р. Таким чином, обсяг скорочення викидів у 2020 році оцінюється в порівнюванні з показниками викидів в базовому році.
На відміну від рекомендацій, указаних у Керівництві з підготовки ПДСЕР для європейських країн (для яких базовим роком є переважно 1990 рік), Підписантам з країн Східного партнерства в якості базового року рекомендується вибирати самий пізній рік (не раніше 2000 року), який є найбільш показовим в плані відображення поточної економічної ситуації і для якого можна зібрати надійні статистичні дані.
Головною причиною цього є те, що місцеві органи влади в країнах Східного партнерства часто зустрічаються з труднощами при пошуку надійних статистичних даних для складання Базового кадастру викидів 1990 року.
Додатковою причиною для того, щоб не приймати базовий рік, який застосовується для європейських країн в якості еталонного, є той факт, що міста, які бажають включити до своїх ПДСЕР/ПДСЕРК промисловий сектор, не можуть цього зробити, так як більшість пострадянських країн пережила значну економічну кризу в 90-ті роки, в результаті чого рівень їх індустріалізації в ті часи не може відповідати сучасному рівню.
Деякі місцеві органи влади, які звертають увагу, окрім інших факторів, на близькість настання 2020 року і, як наслідок цього, брак часу для повноцінної реалізації заходів щодо зниження викидів CO2, можуть ставити для себе завдання щодо скорочення викидів на більш тривалий термін (наприклад, до 2030 року). У цьому випадку для того, щоб забезпечити порівнянність з іншими Підписантами, вони повинні поставити собі проміжні цілі на 2020 рік.
