Підписанти колишньої Угоди Мерів, яка стосується тільки проблем у секторі енергетики і пом'якшення наслідків зміни клімату, зобов'язалися підготувати та впровадити План дій зі сталого енергетичного розвитку (ПДСЕР) до 2020 року. Підписанти нової Угоди Мерів щодо клімату та енергії тепер беруть зобов'язання із підготовки Планів дій зі сталого енергетичного розвитку і клімату (ПДСЕРК), спрямованих на вирішення проблем не тільки в секторі енергетики та пом'якшення наслідків зміни клімату, але також і адаптації до 2030 року.

План дій (як ПДСЕР, так і ПДСЕРК) – це ключовий документ, в якому представлено те, яким чином Підписант Угоди буде реалізовувати заплановані дії і досягати своїх цілей. План включає оцінку поточної ситуації, тобто Базовий кадастр викидів в частині заходів з пом'якшення наслідків зміни клімату (як у ПДСЕР, так і в ПДСЕРК), а також Оцінку ризику і вразливості в частині адаптації (тільки для ПДСЕРК). Крім цього, в Плані повинні бути чітко визначені цілі і завдання, заплановані заходи і терміни їх реалізації, а також розподілені обов'язки і очікувані результати.

Сфера діяльності:

Угода Мерів стосується дій на місцевому рівні в рамках повноважень відповідних органів місцевої влади. Тому очікується, що Підписанти Угоди будуть виступати в кількох із можливих ролей або у всіх цих ролях:

• Споживач і зразок: Всі органи місцевої влади несуть відповідальність за власне споживання енергії. Водночас вони можу служити зразком для решти споживачів і закликати громадян та інші зацікавлені сторони використовувати енергію більш ефективно.
• Планувальник, розробник і регулятор: Всі органи місцевої влади, як правило, несуть відповідальність за політику будівництва, транспорту та землекористування. У них є повноваження: оптимізувати енергоефективність нових будівель, інтегрувати кроки, спрямовані на підвищення сталого розвитку транспорту, а також стратегію адаптації в місцеву практику планування. Вони визначають роботу транспорту і показники енергетичної ефективності в різних галузях шляхом прийняття законних рішень і нормативних документів.
• Виробник і постачальник: Місцева влада може також діяти в якості місцевого комунального підприємства і постачальника послуг, стимулюючи місцеве виробництво енергії і використання відновлюваних джерел енергії (наприклад, комбіноване виробництво тепла та електроенергії на ТЕЦ, системи централізованого теплопостачання тощо).
• Консультант і джерело мотивації: Діяльність, спрямована на підвищення рівня поінформованості, є важливою для залучення всього місцевого співтовариства до підтримки політики сталого енергетичного та кліматичного розвитку. Органи місцевої влади можуть діяти в якості консультанта та освітнього органу для громадян та інших зацікавлених сторін (наприклад, архітекторів, забудовників або будівельних робітників).

Для отримання більш докладних інструкцій щодо пом'якшення наслідків зміни клімату, будь ласка, зверніться до Посібника з розробки ПДСЕР (en, de, fr, it, es, ru)

Для отримання більш докладних інструкцій щодо адаптації, будь ласка, консультуйтеся з Інструментом підтримки міст в адаптації

В інструменті довідкових даних представлені наступні сектори: житлові будівлі, послуги (офіси, магазини, лікарні, обладнання / споруди), промисловість, сільське господарство і транспорт, а також наступні енергоносії: електроенергія, тепло/холод, природний газ, скраплений газ, пічне паливо, дизель, бензин, лігніт/вугілля, інші види викопного палива і рослинне масло / біопаливо.

Інструмент довідкових даних (ІДД) був розроблений Офісом Угоди Мерів-Схід для надання місцевим органам самоврядування довідкових даних щодо кінцевого споживання енергії та викидів двоокису вуглецю (CO₂), необхідних у процесі розробки Базового кадастру викидів (БКВ) і Моніторингу кадастру викидів (МКВ)*.

Інструмент містить базу даних за національними статистичними показниками енергоспоживання для окремих секторів та енергоносіїв для кожної з 11 країн Східного партнерства та Середньої Азії. Дані представлені для наступних секторів: житлові будинки, послуги (офіси, магазини, лікарні, обладнання / споруди), промисловість, сільське господарство і транспорт. Список енергоносіїв включає: електроенергію, тепло/холод, природний газ, скраплений газ, пічне паливо, дизель, бензин, лігніт/вугілля, інші види викопного палива і рослинне масло/біопаливо.

*) Слід зауважити, що інструмент розроблений з метою надання довідкових даних у тих випадках, коли відсутні достовірні місцеві дані щодо певних років та/або секторів. Це може бути особливо актуально для маленьких громад, де відсутня система збору місцевих даних.

Інструмент підтримки міст для розробки заходів з адаптації (Urban Adaptation Support Tool) надає докладну покрокову інструкцію з розробки Оцінки ризику і вразливості. Ця інструкція також надає підтримку в роботі з оцінки ризику і вразливості та переході від її результатів до конкретних заходів, спрямованих на адаптацію.

Інструмент підтримки міст для розробки заходів з адаптації можна знайти тут.

Оцінка ризику та вразливості – це аналіз, що визначає характер і ступінь ризику шляхом аналізу потенційних загроз та оцінки вразливості, які можуть становити потенційну загрозу або шкоду людям, майну, засобам існування і навколишньому середовищу, від яких вони залежать. Вона дозволяє ідентифікувати аспекти, що викликають особливе занепокоєння і, відповідно, надає інформацію для прийняття рішень. Ця оцінка може бути спрямована на ризики, що стосуються повеней, екстремальних температур і теплових хвиль, засух і нестачі водних ресурсів, штормів та інших екстремальних погодних умов, посилення лісових пожеж, підвищення рівня моря та берегової ерозії (у відповідних випадках).

Оцінка ризику і вразливості, поряд із Базовим кадастром викидів, служить відправною точкою для розробки Плану дій зі сталого енергетичного розвитку і клімату.

З метою забезпечення ефективного контролю за енергоспоживанням та оцінки впливу заходів щодо зниження викидів CO₂, які вживаються містом (а також, у разі необхідності, з метою адаптації або перегляду Плану дій) рекомендується, щоб Підписанти Угоди здійснювали Моніторинг кадастру викидів (МКВ) на регулярній основі. Мінімальні вимоги в контексті Угоди передбачають здійснення моніторингу, принаймні, кожні 4 роки.

Однак, ми рекомендуємо Вам проводити моніторинг кадастру щорічно, що дасть можливість отримати краще уявлення про динаміку зміни ситуації. Таким чином, результати наступних кадастрів (моніторингів) можуть порівнюватися з показниками Базового кадастру викидів, що дасть можливість контролювати поступ у реалізації заходів, прийнятих містом у сфері скорочення викидів.

Зобов'язання в рамках Угоди Мерів стосуються всієї географічної території муніципалітету. Отже, Базовий кадастр повинен враховувати енергоспоживання у всіх секторах / сферах діяльності.

Ключові сектори Угоди Мерів такі:

• Муніципальні будівлі і споруди.
• Третинні будівлі (сфера послуг).
• Житлові будинки.
• Транспорт.

При підготовці Базового кадастру викидів на місцевому рівні можуть бути застосовані два різні наступні методи:

• Територіальний (стандартний) метод або метод МГЕЗК, що враховує всі викиди СО₂, які мають місце у зв'язку з кінцевим енергоспоживанням на території міста.
• Метод Оцінки життєвого циклу (ОЖЦ), що враховує загальний життєвий цикл енергоносія. Цей підхід бере до уваги не тільки викиди, що відбувається безпосередньо в результаті повного спалювання (використання), але також всі викиди, які мають місце в ланцюжку постачання енергії. Таким чином, цей метод враховує як викиди, що мають місце тільки на території міста (наприклад, спалення палива), так і викиди, що відбуваються поза межами його території, наприклад, викиди від транспортування і переробки (наприклад, очищення) палива, викиди при перетворенні енергії тощо.

Базовий кадастр викидів повинен, по суті, базуватися на даних кінцевого енергоспоживання, тобто на тому, що споживають кінцеві користувачі (включаючи електроенергію, тепло/холод і паливо) на території місцевого органу влади.

До Кадастру також можна включати місцеве виробництво енергії, якщо до Плану зі сталого енергетичного розвитку і клімату включені дії, пов'язані з ним (наприклад, фотовольтаїка, вітрова енергія, централізоване опалення або ж комбіноване виробництво електроенергії і тепла). У посібнику з підготовки ПДСЕР (англійською, німецькою, французькою, італійською та іспанською мовами) надано більш детальну інформацію за цим варіантом. Зверніть увагу на те, що Керівництво з підготовки ПДСЕР спрямоване виключно на пом'якшення наслідків, однак воно може використовуватися в якості оновленого посібника з розробки Базового кадастру викидів і для ПДСЕРК.

Базовий рік - це той вихідний рік, по відношенню до якого має бути досягнуто скорочення викидів CO₂ до кінця 2020 р. Таким чином, обсяг скорочення викидів у 2020 році оцінюється в порівнюванні з показниками викидів в базовому році.

На відміну від рекомендацій, указаних у Керівництві з підготовки ПДСЕР для європейських країн (для яких базовим роком є переважно 1990 рік), Підписантам з країн Східного партнерства в якості базового року рекомендується вибирати самий пізній рік (не раніше 2000 року), який є найбільш показовим в плані відображення поточної економічної ситуації і для якого можна зібрати надійні статистичні дані.

Головною причиною цього є те, що місцеві органи влади в країнах Східного партнерства часто зустрічаються з труднощами при пошуку надійних статистичних даних для складання Базового кадастру викидів 1990 року.

Додатковою причиною для того, щоб не приймати базовий рік, який застосовується для європейських країн в якості еталонного, є той факт, що міста, які бажають включити до своїх ПДСЕР/ПДСЕРК промисловий сектор, не можуть цього зробити, так як більшість пострадянських країн пережила значну економічну кризу в 90-ті роки, в результаті чого рівень їх індустріалізації в ті часи не може відповідати сучасному рівню.

Деякі місцеві органи влади, які звертають увагу, окрім інших факторів, на близькість настання 2020 року і, як наслідок цього, брак часу для повноцінної реалізації заходів щодо зниження викидів CO₂, можуть ставити для себе завдання щодо скорочення викидів на більш тривалий термін (наприклад, до 2030 року). У цьому випадку для того, щоб забезпечити порівнянність з іншими Підписантами, вони повинні поставити собі проміжні цілі на 2020 рік.