Українські громади обговорили, як скоротити витрати на енергію та адаптуватися до зміни клімату

Проєкт «Угода мерів – Схід» провів Муніципальну платформу щодо клімату та енергії, на якій представники органів місцевого самоврядування, енергоменеджери громад, експерти та представники державних органів обговорили, як громадам використовувати енергетичні та кліматичні дані для планування бюджету, вибору проєктів і залучення інвестицій.

Мета платформи – напрацювати спільне бачення розвитку енергетичного та кліматичного менеджменту, щоб громади заощаджували енергію, скорочували бюджетні витрати та ставали стійкішими до зміни клімату.

Максим Верещак, заступник керівника проєкту, представив результати опитування 32 громад про виклики, з якими вони стикаються під час впровадження систем енергетичного та кліматичного менеджменту. Опитування показало, що 35% із них визначають видатки на енергоносії на основі базових рівнів споживання.

До опитування долучилися громади, які вже мають досвід енергоменеджменту, тому результати не відображають ситуацію в усіх громадах України. Затверджене положення про систему енергоменеджменту мають 66% громад, у третини такого документа немає. Офіційно затверджену методику використання базових рівнів споживання мають 16%. У 71% громад енергоменеджери беруть участь у реалізації проєктів, однак систему ранжування проєктів з урахуванням енергетичних показників має близько чверті громад. До формування політики громади у сфері енергоефективності залучені 84% опитаних енергоменеджерів.

Опитування також показало, що потреби громад залежать від їхнього досвіду. Громадам, які лише формують систему, потрібні нормативні документи, визначені відповідальні особи, енергомоніторинг і базові рівні споживання. Досвідченіші громади пов’язують енергоменеджмент із бюджетним та інвестиційним плануванням, розвивають проєктний менеджмент і працюють над збереженням фахівців. Максим Верещак зазначив, що стратегія розвитку громади, муніципальний енергетичний план і План дій зі сталого енергетичного розвитку та клімату (ПДСЕРК) мають бути узгодженими між собою та мати спільну логіку реалізації.

Панельна дискусія «Енергетичний менеджмент: державна політика та європейські підходи» була присвячена ролі держави й громад, розвитку системи енергоменеджменту, доступу до даних, фінансування та інституційній спроможності громад. Спікерами були Андрій Шиян, начальник управління розвитку енергоефективності Державного агентства з енергоефективності та енергозбереження України, та Любава Радійчук, директорка Офісу відновлення та реформ при Міністерстві у справах громад, територій та внутрішньо переміщених осіб України. За їхніми словами, Україна вже має законодавчу основу для енергоменеджменту, і тепер його дані мають впливати на рішення громад. На їхню думку, наступний крок – поширити енергоменеджмент із бюджетних будівель на комунальні підприємства, водопостачання і водовідведення, вуличне освітлення, об’єкти генерації та транспорт.

Серед викликів, які озвучили, – те, що енергоменеджери не завжди можуть вчасно отримати дані від постачальників енергоресурсів та інших компаній, а без них складно визначати базові рівні споживання й обґрунтовувати інвестиції. Представники громад також порушили питання сплати ПДВ за кредитами міжнародних фінансових установ для енергоефективних проєктів у бюджетних закладах. За їхніми словами, податок збільшує фактичну вартість позики і знижує інтерес громад до кредитів навіть для економічно обґрунтованих проєктів. Йшлося також про фінансування з урахуванням можливостей кожної громади: гранти для тих, які найбільше постраждали від війни, і кредити для громад зі стабільними доходами.

Окремо говорили про брак фахівців. У невеликих громадах одна людина може водночас відповідати за енергоменеджмент, інвестиційні проєкти, фінанси, закупівлі, роботу з донорами та звітність. Щоб допомогти таким громадам готувати й реалізовувати енергоефективні проєкти, учасники дискусії запропонували створювати експертні центри та механізми «єдиного вікна».

Другу дискусію – «Енергоменеджмент як інструмент стратегічного управління громадою: роль політичного керівництва» – модерував Віталій Волков, національний експерт проєкту «Угода мерів – Схід». Світлана Ольшанська, перша заступниця Житомирського міського голови, сказала, що енергоменеджери в Житомирі працюють безпосередньо з керівництвом міста та з командою, до якої входять представники різних сфер міського господарства. У Житомирі напрацювали механізм оцінки фактичної економії енергії з урахуванням чинників, які не залежать від працівників. Його результати місто використовує для мотивації установ і їхніх команд.

Ірина Гудзь, заступниця міського голови Звягеля, сказала, що енергоменеджмент дає результат, коли висновки фахівця безпосередньо враховують під час ухвалення управлінських рішень. За її словами, співпраця з міжнародними партнерами має допомагати команді громади розвивати компетентності та знаходити рішення, які громада зможе далі застосовувати власними силами.

Володимир Вигівський, перший заступник міського голови Коростеня, зазначив, що енергомоніторинг починається з достовірного обліку. У Коростені встановили близько 350 лічильників теплової енергії, з них близько 280 передають показники дистанційно. Ці дані громада використовує, щоб порівнювати об’єкти, оцінювати результат енергоощадних заходів і готувати проєкти для залучення інвестицій.

Фахівці Житомирської міської ради представили власну практику. Олександр Гончарук, енергоменеджер Житомирської громади та начальник відділу інфраструктурних проєктів, енергоефективності та промоцій, сказав, що енергоменеджер має долучатися до проєкту ще на етапі підготовки. Він описав послідовність «дані – аналіз – проєкт – результат». Моніторинг показує надмірне споживання в будівлі, аналіз визначає причини, а доцільну модернізацію переводять у проєкт. Після завершення робіт моніторинг перевіряє, чи громада отримала очікуваний результат.

Поліна Мурашевська, начальниця відділу екології та природних ресурсів Житомирської міської ради, сказала, що кліматична адаптація в Житомирі пов’язана з містобудуванням, водопостачанням і водовідведенням, станом річок та озелененням. За її словами, відновлення річок варто починати з малих водотоків. У районах приватної забудови без централізованої каналізації побутові стоки можуть потрапляти в канави, малі річки та зливові мережі, тому саме очищення русла не усуває причину забруднення. Вона також сказала, що щільна забудова і скорочення зелених територій збільшують навантаження на зливову каналізацію під час сильних злив.